Якось одного американського мільйонера спитали: «Скажіть, будь ласка, у чому криється секрет вашого успіху? А відтак, що б ви порадили людині, яка прагне стати мільйонером?» На що він, не замислюючись, відповів: «Спитайте себе, що ви можете робити безкоштовно. І саме це заняття принесе вам найбільші гроші». Ось такою виявилася порада успішного чоловіка – не очікувано простою, без жодних хитромудрих рецептів та пихатих повчань.
Здоровий глузд підказує, що працею, яка не оплачується, великих статків не здобути. Але тут криється одна тонка хитрість, яка не одразу відкривається прагматичному розуму. Справа в тому, що людина безкоштовно може робити лише те, що приносить їй справжнє задоволення. А якщо вона трудиться над тим, що любить, то так чи інакше, підсвідомо вкладає в свою працю частинку власної душі, свій талант, свою внутрішню енергію, і в підсумку отримує досконалий результат, вражаючий кінцевий продукт, який завжди має попит і ціниться дуже дорого.
Мрії – рушійна сила прогресу
Всі, без винятку, про щось мріють, тільки мало хто вірить, що його мрія може перетворитися на реальну справу цілого життя і принести неабиякий дохід. Але зазвичай ми не маємо часу це перевіряти, оскільки постійно кудись поспішаємо, намагаємось встигнути перехопити у когось престижну роботу, набити свої кишені та гаманці шелесткими паперовими купюрами, водночас забуваючи про те, що гроші – це лише засіб, додатковий результат і супутня частина нашої праці, а не самоціль.
З іншого боку, в людських головах міцно вкоренилася помилкова думка, що справжнього тріумфу та високих кар’єрних звершень добиваються лише окремі щасливці, до яких з самого народження прихильні зорі та небеса. Відтак, ми самі заносимо їх у розряд «обраних», зводимо на блискучий п’єдестал недосяжності, спостерігаємо за успіхами їхнього життям благоговійно-засмученими очима, переконуючи себе в тому, що їм просто неймовірно таланить. Зазвичай наші погляди приковані до зовнішньої позолоти їхнього життя, за сліпучим світлом якої не видно щоденної тяжкої праці, самовідданості, наполегливості та багатьох невдач, з яких зітканий великий успіх. А вони – лише звичайні люди, які по при усі суспільні упередження та стереотипи, не побоялися піти слідом за своїми мріями і повірили у власні можливості.
Життя повне прикладами, коли прості люди, озброївшись лише власним талантом, мріями, вірою та наполегливістю, підкоряли недосяжні вершини. Візьмемо, хоча б історію заснування всесвітньо відомої пошукової системи «Google». Цікаво те, що ідея знаменитого пошуковика зародилася не під час виснажливих обговорень декількох десятків мега-професіоналів, і не вході довгих розробок багатомільйонного проекту – вона прийшла в голову двом звичайним студентам Стенфордського університету. Рівно 14 років тому вони створили безкоштовну пошукову систему для закладу, в якому навчались, а вже через два роки нею користувалось більше 10 тисяч людей в день.
Після такого успіху хлопці намагалися запропонувати «свій товар» декільком Інтернет-компаніям, але все безрезультатно, оскільки їм говорили, що «пошуковики є безперспективними і грошей на них не заробиш». Та хлопці не опустили руки. Вона все-таки знайшли певне фінансування, і залучившись підтримкою деяких друзів та знайомих, заснували власну компанію, яка знаходилася в орендованому гаражі, а сервер – у спальні одного із засновників. Мабуть тоді хлопці й гадки не мали, що всього через декілька років їхній некомерційних проект стане популярним на весь світ і принесе їм мільярди.
А чого лише вартий випадок Марка Цукерберга, засновника знаменитого «Facebook»! Задуманий у 2004 році як безкоштовний сайт для спілкування студентів Гарварду, Facebook перетворився на першу в світі соціальну мережу, і сьогодні журнал «Forbes» оцінює річні продажі сайту в 150 млн. доларів.
Так само і Білл Гейтс не народився комп’ютерним генієм, він ним став, а Мадонна отримала корону поп-королеви аж ніяк не в спадок, вона сама її «викувала» щоденною працею.
Хтось може сказати, що такі прориви під силу лише одиницям. Але я мушу їх розчарувати. Адже паростки схожих історій прорізають грунт нашої реальності всюди і повсякчас, варто лише озирнутися, а їхні герої – це люди з повсякденного життя – це ваші друзі, знайомі, сусіди, випадкові перехожі, які можливо ще не стали мільйонерами і не добились шалених успіхів, але хтозна, що чекає їх за наступним поворотом. Хоча справа тут не в грошах, які згодом самі прилипають, як банний лист, а в тому, щоб знайти себе і отримувати задоволення від того, чим займаєшся.
Наприклад, одна близька подруга моєї знайомої 15 років тому почала займатись йогою. Згодом, отримавши певні навики та полюбивши це заняття всім своїм серцем, вона вирішила давати безкоштовні уроки усім охочим у парку, просто неба. З кожним днем її любительська група розширювалась, а позитивні відгуки досягали найвіддаленіших куточків міста. Відтак, рівно через півроку їй запропонували стати інструктором йоги в одному спортклубі. Сьогодні подруга моєї знайомої вважається одним з найкращим інструктором йоги в Чикаго (США) – вона відкрила власну студію, дає приватні уроки, хоча все ще раз в тиждень продовжує вести безкоштовні заняття в парку.
Як «запустити» свою мрію?
Перше, що вам потрібно, це чітко визначитися, чого ви хочете. Саме це рішення можна вважати запорукою подальшого успіху.
Друге. Після того, як ви зрозуміли, чим хочете займатись, не спішіть будувати «Наполеонівські плани», завойовуючи світ семимильними кроками. Спершу влаштуйте собі невеличкий тест – зосередьтесь на своїх внутрішніх почуттях та емоціях, а не на зовнішніх факторах. Саме це допоможе остаточно переконатись, чи прийняте рішення – правильне, а справа, якою ви займаєтесь – дійсно ваша. Це дуже важливо, оскільки лише тоді, коли людина робить те, що любить, вона відчуває душевний комфорт, внутрішнє піднесення, радість, ейфорію, чисте бажання, а не «тяжкий меч» примусу над головою. Час в такі моменти тече по-іншому. У вас навіть можу відкритися дивовижні знання та навики, які ви раніше ніде не здобували. І в цьому немає нічого дивовижного, адже існує безліч прикладів, коли люди отримували «вітку першості» у тих професіях, в яких у них нема диплому. Головне, вибрати свій власний життєвий шлях, тоді на ньому траплятиметься багато дороговказів, які перетворять життя на захоплюючу подорож.
Третє. Подумайте, чи змогли б ви цим займатися просто так, абсолютно безкоштовно? Просто спробуйте насолодитись процесом, не думаючи про результат.
Четверте. Те, що ви знайшли себе – лише початок великої справи, відтак сумніви та перешкоди все ще навідуватимуться до вас, неначе «податкова міліція». До того ж, працювати прийдеться, не покладаючи рук, бо, як кажуть у народі: «Не Святі горшки ліплять», відтак, якщо хочете отримати бажане, тоді краще якомога вище закотити рукави. Щоб втілити свою мірю в життя, потрібно міцно взяти її за руку і повести, неначе малу дитину. А потім, коли прийде час, вона сама поведе вас за собою, розкриваючи нові, незвідані горизонти.
П’яте. Якщо ваша мрія не збігається з вашою роботою, не поспішайте звільнятись, спалюючи за собою всі мости. Залиште собі запасний варіант, певну страхівку, і займіться паралельно тим, що вам подобається. Якщо ви, до прикладу, бухгалтер, не припиняйте рахувати, просто разом з тим почніть малювати, якщо вам завжди цього хотілось. Купіть у найближчих канцелярських товарах білі аркуші паперу, фарби чи олівці і виділіть своєму улюбленому заняттю одну годину вдень, або хоча б – 20 хвилин, і через деякий час ви почнете помічати певні зміни у власному житті. А ще краще – запишіться в гурток, адже зараз існує безліч вечірніх курсів, навіть уроки он-лайн. Таким чином ви познайомитесь з новими людьми, розірвете звичне рутинне коло, в якому щодня обертаєтесь – а це завжди додаткові можливості. І не переживайте, що не вистачить часу, головне мати сильне бажання. Бо, як голосить стара українська мудрість: «Як захочеш, то на гору скочиш, а як не захочеш, то й з гори не злізеш». Найважливіше – рухатись на зустріч своїй мрії, хоча б навіть із найменшою швидкістю, бо ви – не Магомет, і гора до вас сама не прийде.
Шосте. Пам’ятайте, ніколи не пізно «запустити» свою мрію.
Якось я прочитала статтю про одного чоловіка, якого у 53- річному віці звільнили з компанії, де він працював все своє життя (штат Каліфорнія, США). Передпенсійний вік перешкоджав йому знайти нову роботу, щоб й надалі виплачувати кредит за житло та покрити інші рахунки.
Одного дня, втомившись від чергової невдачі, він вийшов на свою невеличку ділянку біля дому, робота на якій зажди приносила йому задоволення. Грядки були запущеними, порослими бадиллям, відтак чоловік одразу ж кинувся їх обробляти. « Я настілки поринув у це заняття, що всього через 10-15 хвилин абсолютно забув про невдалі пошуки роботи. Вперше за декілька останніх місяців відчай та смуток нарешті відпустили мою душу», – ділився далекими спогадами чоловік. Від того дня промайнуло 20 років. З того часу він започаткував власний бізнес – невеличкий магазин, продукти до якого надходять прямісінько з його улюбленої грядки, яка вже встигла розростися у велике господарство.
Все нове завжди лякає глибиною своєї невідомості. Ми боїмося, що нас неправильно зрозуміють, висміють, вкажуть у нашу сторону пальцем, покрутять біля скроні, повісять на чоло ярлик «білої ворони» і більше не сприйматимуть серйозно. Ми боїмося зазнати невдачі, оступитися, виявитися не такими як усі, відтак рідко наважуємося вийти за межі власної в’язниці, хоча водночас захоплюємось тими, які не побоялися зламати грати загальноприйнятих стереотипів. Але варто пам’ятати, що літають лише ті, хто не побоявся показати свої крила. І сьогодні вони попивають переможний іскристий напій, хоча ще декілька днів тому навіть не підозрювали, що зможуть придбати найдорожчу пляшку шампанського.
Публікації
