пʼятницю, 25 травня 2012 р.

Пошукові кола Пекла

Для того, щоб зрозуміти, хто він, Будді знадобилось 7 довгих років. Весь цей час він просидів під одним деревом, їв лише кілька фініків на день і безперервно медитував, щоб достукатися до свого божественного начала. Так, шлях до власної сутності нелегкий. Для того, щоб віднайти себе, люди відрікаються від світської суєти, стають аскетами, вдаються до виснажливого паломництва, на певний період відмовляються від їжі та сну, накладають на власні вуста обітницю мовчання. Половина з них стає просвітленими, деяких заносять в ранг святих. А ще, кажуть, що трапляються серед них й безсмертні і навіть – напівбоги.
Маячня, скаже більшість! Нісенітниця якась, та й годі! Кому це потрібно? Просто у них була купа вільного часу, мабуть! А у нас, простих смертних, законослухняних громадян, цілий набір повсякденних обов’язків: рахунки за комунальні послуги, невиплачені кредити, не винесене сміття, гора брудного посуду, цілий кошик не праної білизни.

А й справді, шукати себе у нас немає часу, адже спершу ще стільки всього потрібно знайти. Наприклад, університет. До його пошуків варто підійти особливо ретельно, адже він – наче злітна смуга для вашого «літачка», принаймні, так кажуть «давно забуті пілоти». Далі потрібно знайти хорошого хлопця, і щоб був саме такий, як описує свіжий номер модного журналу, і щоб бабки з сусідньої лавки назвали вас мальованою парою. Потрібно відшукати найкращу подружку і симпатичне кафе, де можна обмінюватися черствою випічкою вчорашніх пліток. Також необхідно знайти роботу, щоб добре платили, і нову квартиру, щоб не діставали сусіди; багатого чоловіка чи коханця за потребою; компактну, «поюзану» машину і модну сумочку, що пасуватиме до ідеальних червоних босоніжок, які ти шукала усе своє життя. А ще варто підшукати перукаря, якому будеш довіряти; манікюрницю, яка добросовісно стерилізує інструменти; продавщицю, в якої завжди свіже м’ясо; фітнес-клуб для того, щоб завжди бути в струї, а не в формі; путівку на море за оптимальну ціну, щоб похизуватися загаром перед друзями; закрутити кілька вигідних знайомств та віднайти добре провірений метод, щоб поквитатися з недругами.

Потрібно знайти час для захисту дисертації, для здобуття різних ступенів, для підтримки суспільного статусу, для народження дітей, а потім знайти для них хороший садочок, школу, університет, допомогти підшукати роботу, житло, достойну пару ( адже вони ще нічого не тямлять у пошуках), а тоді – внуки, і тебе знову запускає по третьому пошуковому колу.
Гляньте, ми стільки всього встигли, а знайти час для того, щоб зрозуміти, хто ми і чого насправді хочемо, так і не викроїли. Думали, потім, завтра, з понеділка, після того, як повернуся з відпустки, коли вийду на пенсію.

Ну що ж, можеш собою пишатися! Виконав все за рецептом, як в аптеці, як книжка пише, як заповідають у церкві. То, чому ж, мій друже, ти такий невеселий? Адже ти зробив стільки добрих справ! Народив двійко дітей, правда, бачиш їх лише на великі свята; збудував будинок, в якому живуть ти, твоя дружина і луна ваших минулих сподівань; засадив рідну вулицю деревами, половину з яких вже зрубали, бо в їхніх кронах плуталися електричні дроти. На роботі тобі висловили глибокі слова вдячності, сказали, який ти неоціненний працівник, вручили похвальну грамоту і відправили експресом на пенсію.

І що тепер? Більша половина життя вже прожита, а основної відповіді й досі немає. Гостинці перестали вилітати із широких рукавів життя, нікому їх туди засипати. І що, починати все спочатку? Немає сили і бажання. До того ж, не зрозуміють, засміють. Тішить лише одне: ти прожив своє життя так, як проживає його більшість. Звісно, легше від цього по-справжньому не стає, але принаймні, є кого звинуватити у власних здобутках.

Справа не в тому, щоб за життя стати Буддою, просвітленим, святим, безсмертним чи напівбогом, а в тому – щоб стати самим собою, щоб віднайти власну сутність, щоб бути щасливим навіть тоді, коли довкола рахунки за комунальні послуги, несплачені кредити, не винесене сміття, гора немитого посуду і повний кошик не праної білизни.

То ж, не чекайте завтра, наступного понеділка, закінчення відпустки чи емоційної пенсії, коли вже нічого не захочеться. Відправляйтеся на пошуки себе вже сьогодні. Зробіть маленький крок собі назустріч. Дозвольте своїй особистості себе розпізнати, бо замість вас це не зможе зробити жодне дзеркало, скільки б в нього не дивився. То ж, краще загляньте у себе!