Усі прагнуть бути незалежними. Це бажання однаково притаманне величним імперіям, карликовим державам, цілим народам та маленькій особистості, загубленій на кухні панельної квартири. Гроші, золото, поклади нафти, наявність ядерної зброї – ось необхідні умови незалежності для сучасної країни, за які вона сповна розплачується своїми громадянами, розкидаючись ними без жалю, немов фальшивими грошима, а вони при цьому відчувають себе такими безцінними. А якщо говорити про окрему людину – то на яких підставах їй дається незалежність, і скільки потрібно за це платити?
Якщо ви даєте комусь гроші за те, щоб бути незалежним, тоді до повного розуміння, що таке справжня свобода, вам дуже далеко. І я не маю на увазі конкретно Вас, я звертаюсь до всіх, і до себе зокрема. На жаль, так робить переважаюча більшість, практично усі. Одразу ж хочеться крикнути: «Ми не винні, бо нас так навчили! Ми не винні, що живемо у світі, де незалежність перетворилася на товар, чи радше сказати на дороговартісну послугу.» Так, розумію, несвідомою жертвою бути вигідно, але, з іншого боку, у кожного є своя, незалежна голова на плечах, то ж давайте іноді нею користуватися за вищим призначенням! Давайте самостійно думати!
Нам постійно торочать: за незалежність потрібно боротися, її необхідно заробити тяжкою працею, як це робили наші прадіди. І ми боремося, заробляємо, платимо, і в процесі цих торгів стаємо все більше залежними. Від чого? Та, абсолютно від усього.
Перше, що спадає на думку, пережований аж до окисленої рідини вислів: «Незалежний, бо багатий», чи навпаки «багатий, бо незалежний». Це як у прислів’ї «чому бідний, бо дурний, а чому дурний, бо бідний», важко услідкувати, де причина, а де наслідок. Але сьогодні я не про це.
Геннадій Малкін.
Отже, щоб бути незалежним потрібні гроші, а значить необхідно працювати, і не просто час від часу, а завжди, поки сили вистачить, адже незалежним хочеш відчувати себе постійно. Іноді зможеш відпочивати: на вихідні, наприклад, на державні і церковні свята, два тижні влітку і два тижні, коли випаде сніг. Не хвилюйся, трохи ярма нікому не завадить. Адже, що таке ложка робочо-рабського меду у цілій бочці незалежності! От і перша наживка пішла! Відчуваєш, як холодний металевий гачок мирно приземлився на дно твого шлунку і зачепився за його слизьку стінку? Це твоя робота, якою ти будеш дорожити, і боятимешся втратити, неначе третє око, яке дарує тобі просвітлений шлях незалежності.
Наступний атрибут – машина, як же без неї, адже це – першочергова необхідність для незалежного пересування. Але, якщо незалежності тобі й далі бракує, то можеш придбати ще одне авто для дружини чи просто для певності, щоб міцніше закріпити всередині свого шлунку металічний гачок. Тепер вже не зірвешся. Тепер у тебе є кредит, але ти не залежний від розкладу громадського автотранспорту, від підвищення тарифів на проїзд, і в якусь мить стаєш настільки залежним від улюбленої пересувної іграшки, що вже не здатен вийти на своїх двох за молоком у сусідній кіоск. Тяжко нести, ноги болять і впадло!
А власне житло – це взагалі окрема історія і ще один кредит. Коли люди купують квартиру або будинок, то автоматично переходять у фоновий режим добровільного заручника, думаючи, що зірвали при цьому джек-пот незалежності. От і сидять там цілими днями, адже потрібно якось виправдати таке незалежне і сміливе рішення. Обладнують свої помешкання домашніми кінотеатрами, тренажерами, міні-барами і все менше бувають на свіжому повітрі, рідше зустрічаються з друзями, не ходять в театри і кіно. На цьому етапі вищезгаданий сумнозвісний гачок вже ніяк не висмикнути зсередини, хіба що вирвеш його разом з половиною внутрішніх органів. Бо він вже давно проліз крізь стінку шлунку, зачепився за печінку, пройшов крізь нирки, сплутавши їх однією міцною ліскою.
Виходить повний абсурд: чим сильніше прагнеш отримати незалежність, тим більше впадаєш в залежність від самого процесу та безлічі речей, які його супроводжують.
Ти залежний від комфорту, від випуску новин, від прогнозу погоди, від горнятка вранішньої кави, від таблетки «анальгін», від улюбленої тарілки. Ти залежний від думки оточуючих. Тобі вкрай важливо, щоб вони бачили тебе незалежним, а інакше ти не зможеш у це повірити. Ти залежний від вигаданого статусу, існування якого необхідно підтримувати, неначе серцебиття недоношеного. Але весь трюк полягає у тому, що для тебе цей стан не мине ніколи. Це наче безкоштовна перепустка у реанімацію незалежності, де щодня необхідно ставити собі на груди дефібрилятори, від чого згодом виробляється спотворена залежність; це наче пожиттєвий абонемент у добровільне рабство, де тобі постійно допоможуть тримати відповідну форму, необхідну конфігурацію. Система завжди знайде, що тобі запропонувати, щоб зміцнити відчуття твоєї незалежності. Для когось це буде ще одна яхта, а для іншого – нова пара взуття, куплена на літньому розпродажі. Так, система завжди знайде, що тобі підсунути, головне, скільки ти готовий заплатити.
Борис Крутієр.
Ми заздримо зіркам шоу-бізнесу, знаменитостям. Думаємо, оце вже вони багаті та незалежні! А хочете розкажу дещо дуже цікаве і смішне?! Так ось, їдучи на гастролі, Мадонну супроводжують персональні лікарі, кухарі, продукти, ціла кухня і пральні машинки, загалом – 60 фургонів. Співачка Мерайя Кері взагалі боїться… ходити. Біля неї постійно крутиться «асистент з випадкових підхоплювань», який слідкує за тим, щоб вона не впала. Також у зірки є окремий помічник, який відповідає за чисті рушники, в той час, як інший носить за співачкою запаси високоякісного туалетного паперу. А от репер Cee Lo Green переплюнув усіх. Він завів собі окремого асистента, головний і єдиний обов’язок якого полягає в тому, щоб вчасно класти до реперського рота свіжу жуйку.
Не знаю, про яку незалежність тут йде мова, коли дехто з них навіть в туалет вільно не сходить, поки дупа не зачує рідну кришку унітазу, покриту золотим напиленням.
Наступні, кому ми заздримо це політики і різнокаліберні чиновники. От вони вже незалежні, багаті і мудрі, бо керують державою, цілим народом! Якби не так! Замаскувалися під серйозних мужів, а самі застрягли у перехідному періоді, наче непезрілі підлітки. Загралися у гру під солодкою назвою «Влада», і не помітили, як стали небезпечно залежними від політичного казино. Тільки на карту ставляться не фішки а живі люди і грається не на власні гроші. А ви їм продовжуйте заздрити, можливо, одного дня доростете до їхнього рівня незалежності!
То кого можна назвати по-справжньому незалежним? Чи існують такі люди взагалі? Як заробити свою незалежність, знайти чи просто… взяти? А можливо для цього не потрібно докладати жодних зусиль? Можливо це таке саме природне та необтяжливе відчуття як дихання, і ми народжуємося вільними, а вже згодом обростаємо брехливими потребами здобувати примарну незалежність.
То що таке бути по-справжньому вільним? Це стан душі, консистенція мозку, частота думок, природжене знання, прадавній інстинкт, що передається через генетичну пам’ять, чи це рахунок у банку, товщина гаманця і наповнення кишень? Хто може дати нам незалежність? Престижна робота, суспільний статус, дороге вбрання, впливові знайомі, власний диллер?
Насправді, в умовах сучасної демократії, яка є лише витонченою, «вилизаною» копією рабовласницького ладу, бути незалежним неможливо апріорі, це навіть протизаконно. Раби повинні працювати, а не думати і філософствувати. Відтак сучасна демократія і незалежність індивідуальної особистості речі взаємовиключні.
Чую-чую, як усі хором закричали: «А нам так добре, ми щасливі, і це найголовніше!» Звісно, одна річ реально виторчувати від того, що ти раб, чітко усвідомлюючи своє становище. А коли думаєш, що ти й досі сизокрилий птах, а насправді вже давно непомітно перетворився на звичайну повзучу сорокоручку, яка ледве вигрібає біля робочого станка, то, погодьтеся, якось це не справедливо. Обманом пахне!
Марина Цвєтаєва написала: «Свобода – це крила, тільки коли вони розгорнуті і в польоті, а за спиною – це тягар». То дайте собі чесну відповідь: як часто ви користуєтесь своїми крилами, як часто ви літаєте? Чи просто носите їх за спиною, ще й постійно за це платите.
Публікації
