Опіум для законослухняних

Всі ми – наркозалежні. Тільки одного приваблює тонка доріжка білосніжного кокаїну, акуратно вимощена на блискучій поверхні дзеркала; другий любить вдихати трав’яний димок п’янкої маріхуани; третій отримує задоволення від міцності алкогольних лещатах; четвертий знаходить насолоду у легкій пивній піні; п’ятий не може і дня прожити без солодкого присмаку гіркого шоколаду; шостий відчуває своєрідну ейфорію від синтетичних емоцій, народжених черговим телесеріалом; сьомий ладен продати свою душу, аби отримати чергову дозу самоствердження на чужому грунті, восьмий зловживає лікувальними препаратами, а у дев’ятого життя не може «запуститись» без ковтка вранішньої, свіжо змеленої кави чи без нової сукні. Перелік можна продовжувати ще дуже довго.

 Так, кожен з нас ловить кайф по-своєму, але основа у нього одна – примітивна людська звичка, залежність, зрощена на банальній слабкості та нав’язаних бажаннях.

Наш світ просто кишить спокусами, які тримаються на грубому наркотичному стержні, тільки-от для деяких з них хтось включив «зелене світло», вміло замаскувавши під невід’ємні елементи соціальної маскультури, а на інші наклав «червоне табу» і пригрозив низкою покарань за відхилення від «наркотичної» норми. Відтак, на основі цього можна спостерігати дуже смішну картину, коли одні наркомани починають засуджувати інших, за те, що ті отримують неправильний кайф, який видобувають неправильні «бджоли».

«Якби ж море було пивом!!!»

Якось я завела суперечку з одним своїм співробітником на пивну тему. Чоловік близько п’ятдесятилітнього віку запевняв мене, що пиво – це невинний, практично безалкогольний напій, двома літрами якого можна сміло почастувати себе під час вечері, і навіть перехилити кухоль за обідом, серед робочого дня. «Та це – просто компот», – засміявся мій співрозмовник. Я навела йому статистичні дані, за якими в Україні процвітає пивний алкоголізм серед підлітків 13-14 років, і який за своєю шкодою нічим не поступається перед залежністю від міцніших напоїв. У відповідь він безцеремонно розсміявся мені прямо в обличчя, і додав із виглядом царя Соломона, стомленого безглуздою бесідою: «Та що ти слухаєш тих дурнуватих статистів, який там пивний алкоголізм. То дійсно якийсь п’яний написав. Ось тобі досвід живої людини – я  п’ю пиво вже 30 років, майже кожен день, і, як бачиш, не страждаю від залежності. Колись, в добрі часи, український козак одним махом перехиляв три літри медовухи і не ставав алкоголіком. Ось, яке в нас сильне генетичне коріння».

В ці дибати час від часу вклинювався наш спільний знайомий, який повністю підтримував мого опонента, і мало не крутив біля скроні, коли звертався до мене.

«Так, пиво – це круто. Його п’ють успішні люди, ковалі свого життя, які досягають успіху. Пий пиво, будь вільним і сильним», – голосить нам реклама вустами зірок шоу-бізнесу та спорту. «Так, це правильний наркотик, підсядь на нього, будь на гачку», – звучить той самий зміст  іншими словами.

Історія номер 2. Прихована залежність

Один знайомий мого знайомого пішов на прощальну вечірку, присвячену його доброму другові, який наступного дня вилітав за кордон на невизначений термін. Але, на здивування усіх присутніх він «витримав» тільки 10 хвилин, сказав своєму близькому товаришеві: «Щасливо, бажаю успіху», і побіг додому. Причина його вчинку відкривається в наступних словах: «Розумієш, по телебаченню йде остання серія мого улюбленого серіалу. Я дивився його майже рік, тому якщо на власні очі не побачу, чим все закінчилось, просто не витримаю». Ну чим, не наркозалежний?! Просто замість шприца його пальці стискають пластмасовий пульт, а це не так вже й лякає.

Існують різні види наркоманії: одні супроводжуються чітко вираженими хворобливими симптомами, і вбивають наповал через декілька років, або й місяців, в той час як інші протікають майже непомітно, і здавалося б практично безболісно, відтягуючи «останній акорд» на пізніше.

Якщо від усіх наркоманів вилучити предмет їхньої залежності (чи-то білу смужку героїну, чи нову модну сукню, куплену на літньому розпродажі), вони мало чим відрізнятимуться один від одного у своїй поведінці. У всіх почнеться ломка, тільки у кожного своя. Спробуйте сказати жінці, яка присіла на черговий «мильний кайф» і вже давно живе життям Донни Хосіти, а не власним, що від сьогодні її улюблений телесеріал – поза законом. Або вирвіть брутально з рук каво-маніяка горнятко міцної кави, пояснивши, що від тепер вживання бадьорого  напою серйозно каратиметься. До слова, варто зробити екскурс в період «сухого закону», під час якого більшість людей ладна була віддати півжиття за одну пляшечку контрабандного спиртного. Це сьогодні, маючи необмежений доступ до алкоголю, ми відчуваємо себе повністю від нього незалежними. Але, щоб сталося, якби завтра з прилавків магазинів зникла остання пляшка??? Мабуть, той, хто ще вчора кричав, що пиво – це компот, першим кинувся б на пошуки прихованих складів пінного напою.

Нам постійно кажуть: дивись, це «добре», а це «погано», це «правильні» люди, а це – «неправильні», цей наркотик можна вживати, а цей – ні в якому разі, і ми ведемось на чужу правду, як сліпі кроти.

Варто пам’ятати, що кожен наркотик спотворює реальність в залежності від сили своєї дії, а той, хто часто звертається до його магічної сили, насправді підсвідомо прагне вирватися із звичних декорацій хоча б на якийсь час. І відповідно до того, наскільки сильно людину задовбала її реальність, настільки й сильним буде наркотик

Тому, не зважаючи на те, що у вас в руках сьогодні – граната чи вибухівка уповільненої дії – причина одна й та сама, і результат відповідно буде однаковим.